Чому я вчитель?

Мене часто запитують, чому я обрала  професію вчителя? У мене багато відповідей на це «чому». Напевно, це так само, як спитати, а чому я живу? Відповідаючи собі на це запитання, я згадую свої шкільні роки. Напевно, кожен із нас, обираючи шлях у майбутнє, орієнтується на тих, хто був поруч і залишив непомітний слід у душі.  У житті кожного з нас був і є вчитель. Мені пощастило «йти дорогою знань» з гарними педагогами-наставниками.

Певно ще й  тому, що кожний з нас – вчитель, і кожний з нас шукає сенс життя, і постійно змінюється.

Неможливо дати на це питання однозначної відповіді. Але я точно знаю-ніким іншим я не стала б працювати!   Бувають розчарування. Але я ні про що не шкодую. Сценарій мого життя наповнений багатьма цікавими подіями, написаний щедрою рукою долі, яка  дозволила мені бути невід’ємною частиною великої шкільної родини.

Кажуть, що письменник живе в своїх книжках, скульптор – у створених ним скульптурах, а вчитель у думках і справах своїх учнів. Учитель – це вічна молодість душі.

Чому я вчитель? Я просто люблю свою роботу, незважаючи на недоспані ночі, вічний пошук.  Адже  завтра -  новий шкільний день, не схожий на сотні попередніх.

І найголовніше. Хочу нагадати  одну істину, сказану Пауло Коельо: «У людини завжди є   все, что б  здійснити свою мрію!».

Свою мрію я здійснила – я стала учителем.

Що  за   професія  така –

Нервова  начебто  й  важка,-

А  ти  без  неї – вже  не  ти.  

Дзвінок.  Час  на  урок  іти.